І знову — суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі — два бездонні озерця. Коси — до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину... Милувалися нею всі: школярі, вчителі, технічки. А на перервах під кабінетом, у якому перебував її, Софійчин 7-В, ніби випадково збиралися старшокласники. На Кулаківського можна махнути рукою: пропав остаточно! Але ж Сашко?!. Тепер Софійка сама, сама проти однокласників і старшокласників, сама проти баби Валі, проти мами й тата, навіть проти тітоньки Сніжани — сама проти цілого світу. І проти... русалоньки з Білокрилівського лісу.